«    Июль 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 





-- Материальная помощь сайту --

--Бонус | Партнеры--



Сейчас на сайте:
Пользователей: 3
NikiTA StreloK
Измеров

Роботов: 2
YandexGooglebot

Гостей: 15
Всех: 20

Сегодня День рождения:

  •     Olenekot (21-го, 20 лет)
  •     Даша Беленькая (21-го, 20 лет)


  • В этом месяце празднуют (⇓)



    Последние ответы на форуме

    Дискуссии О культуре общения 177 Герман Бор
    Стихи Мои стихи Кигель С.Б. 1864 Кигель
    Стихи молчание - не всегда золото 250 Filosofix
    Флудилка Время колокольчиков 198 Герман Бор
    Флудилка Курилка 1954 Герман Бор
    Обсуждение вопросов среди редакторов сайта Рабочие вопросы 517 Моллинезия
    Флудилка Поздравления 1635 Герман Бор
    Стихи ЖИЗНЬ... 1600 Lusia
    Организационные вопросы Заявки на повышение 775 Моллинезия
    Литература Чтение - вот лучшее учение 139 Lusia

    Рекомендуйте нас:

    Стихи о любви. Клуб начинающих писателей



    Интересное в сети




     

     

    -= Клуб начинающих писателей и художников =-


     

    Світанок перламутром небо заливає…

    Світанок перламутром небо заливає…
    Пишні золоті поля. Чую дзюркіт свіжої води, чую радісне щебетання пташок. Дивлюсь на небо. Сонце. Палаюче, яскраве, ранкове, життєдайне, неосяжне, далеке, але таке близьке сонце. Зажмурюю очі від його яскравого світла. Чую голоси давно знайомих мені людей, я так хочу їх побачити, обійняти, але ні. Тільки голоси. І я йду на ці голоси. Благаю, дайте мені побачити їх! Ні. Я буду швидше повітря, легше шовка, я не потурбую цієї ідилії, лише тільки побачу і все! Ні. Я насолоджуюсь природою. Знову підіймаю голову до неба. Рожевий перламутр, синій оксамит, блискуче золото, червоний рубін, прозорий кришталь – все це барви щойно народженого світанку. В моє лице дме свіжий вітер. Я відчуваю його чистий подих на моєму обличчі. Господи, як же гарно! Хоч би ця краса жила вічно. Я мовчу. Ніяких слів, самі почуття. Спалахами в моїй пам’яті постають різні моменти мого життя. Спалах. Хвилини щастя. Спалах. Близькі люди. Спалах. Радість. Спалах. Відданість. Спалах. Зневіра. Спалах. Самотність. Спалах. Спілкування. Спалах. Почуття потрібності. Голоси десь зникли. Невже я зараз зовсім сама? Ні.
    Разом зі мною світанок. Він також розмірковує. Скільки людей чекали його цілющого світла, його оновлюючого повітря. Світанок наставав для закоханих, які купалися в його променях, наставав для ворогів, які після безсонної ночі з першими проблисками світла йшли примірятися, для матері, яка вранці народила довгоочікувану дитину, для бабусі, до якої приїдуть кохані онуки. Світанок наступав у роки війни і у роки миру, у дні відчаю і у дні щастя. За минулим днем йде майбутній, і змінює їх саме світанок. Він змиває і усе погане, і усе гарне, і горе наше змиває світанок, і щастя змиває він. Гадаю, йому є над чим замислитися. Долі мільйонів людей вирішував один рожевий світанок.
    Тиша. Цілковита неосяжна тиша. Велике місто з його вічними перипетіями залишилось десь за полями. Йду босоніж по галявині і відчуваю дотик прохолодної ранкової роси. Дивовижне відчуття. Немов усі відтінки ранкової свіжості зливаються в одну палітру неймовірних почуттів. Мене відволікають голоси. Я знову їх чую. Переступаю охайно крізь золоті колосся пшениці, вони лоскочуть мене і кличуть до їхніх запашних обіймів. Я забуваю про голоси, піднімаю очі до перламутрового неба. Намагаюсь почути думки світанку, і сама віддаюсь спогадам та мріям…

    Ранок. Прокидаюсь. Відкриваю очі. Крізь вікно мене вітає золотистий промінь, я усміхаюсь та знову заплющую віки. Знову темрява, але я знаю, що там, за віями грає своїми барвами мій золотистий промінь. Роблю глибокий подих. Я відчуваю запах життя. Запах реального життя. Намагаюсь згадати що мені наснилося, та все марно. Пам’ять вже унесла мої сни до своїх потаємних сховищ. Встаю, підходжу до вікна. В іншій кімнаті чую знайомі голоси. Відкриваю вікно і вдивляюся в небо. Перламутр. Щось дуже знайоме. Небо і перламутр. Закриваю вікно і занурююсь в своє звичне життя. Ще один день, а отже ще один крок до своєї мети та до своєї мрії.

    +10


    Ссылка на этот материал:


    • 100
    Общий балл: 10
    Проголосовало людей: 1


    Автор: MechtA
    Категория: Другое
    Читали: 80 (Посмотреть кто)

    Размещено: 1 апреля 2015 | Просмотров: 172 | Комментариев: 1 |

    Комментарий 1 написал: Anzhelika_poetry (12 апреля 2015 18:16)
    Як я вже казала, загальне враження від прочитаного у мене дуже хороше!
    але хочу виправити деякі неточності:

    1.
    Дивлюсь на небо.
    Я насолоджуюсь природою.
    залишилось десь за полями

    В українській мові дієслівне закінчення -сь краще замінювати на -ся, для мелозвучності.

    2.
    Я буду швидше повітря, легше шовка,...

    Порушено правила відмінювання прикметників та іменників. Потрібно писати так:
    " Я буду швидшою за повітря, легшою за шовк... "

    3.
    лише тільки побачу і все

    Повторювати слова лише і тільки в одному реченні - явна тавтологія. Краще обери лише тільки одне із них ;) розумієш?)

    4.
    Долі мільйонів людей вирішував один рожевий світанок.

    На мою думку, краще тут вжити епітет "перламутровий", оскільки він відповідає назві твого твору і більш широко описує сам світанок (рожевий - поняття вузьке, а от перламутровий може бути із відтінком рожевого, жовтого, багряного, голубого тощо)

    5. Порядок слів. Краще писати так, аби слова при читанні лилися одним струмочком. Тому ось:
    Я знову їх чую.
    - А чи не краще сприймається: " Я знову чую їх " ??))

    6. У цьому реченні одразу кілька неточностей.
    Переступаю охайно крізь золоті колосся пшениці...
    - Варто писати: " Охайно переступаю через золоте колосся пшениці..."
    По-перше, такий порядок слів більш мелозвучний.
    По-друге, неправильний прийменник - переступаю не крізь, а через!
    По-третє, "колосся" - іменник, що вживається тільки в однині, тому треба писати: "золоте колосся пшениці.."

    Здається, це все... Була рада допомогти!)
    успіхів тобі!)



    --------------------
    Информация
    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии в данной новости.
     
     

     



    Все материалы, публикуемые на сайте, принадлежат их авторам. При копировании материалов с сайта, обязательна ссылка на копируемый материал!
    © 2009-2018 clubnps.ru - начинающие писатели любители. Стихи о любви, рассказы.