-= Клуб начинающих писателей и художников =-

Розділ 4
П'яте та шосту нещастя
 На Наступний день Белла пішла до Лілі спітатісь, Що з нею трапів.
Альо вон знайшла Відповідь. Було Багато автомобілів и журналістів. Було тяжко прорватісь Крізь натовп, Який збігся подивитися на, Те що відбувалось. Белла и Софі Зі страхом відчінілі вхідні двері та зайшлого у будинок. Вона з переляком поглянула на мертве Тіло Лілі. За блідіх щоках текли сльози Беллі. Малеча поглянула на свою маму та теж почал плакати. Софі хоч и Була маленька та розуміла шкірно деталь. До неї підійшов міліціонер. І Белла зрозуміла, Що це настав п'яте нещастя.
- Доброго дня! - Сказавши міліціонер.
- Чим воно для вас добро? - Говорила шокована Белла.
- Нічім. Це Була жахліва ніч. Щось творилося не просто. Та Ніхто про Те що відбувалось НЕ Може здогадатісь. Міліція в омані.
- Так! Заліште мене! - Закричала мати.
Белла не замітіла Як пройшов день. Як вон опинилось у своєму домі НЕ пам'ятає. За вікном Було вже темно. Вона поклали спати Софі и сама пішла спати.
 Белла говорила з Лілі. Вона сказала:
- Негайно іди у мій будинок. І Знайди дощічку, Яка скрипить!
Сон перервався. Белла забувші про Софі побігла до Будинку Лілі. Вона бігла по моторошнім вулиця Вішеду. Ліхтарі вже не освічувалі вуліці. Вона добігла до Будинку, відчініла двері. І негайно почал ходити, шукаючі потрібну дощічку. Вісь Щось заскріпіло. Белла почал віріваті дошку з Підлоги. Там БУВ лист и Хрустальна куля. Вона Швидко взяла вусі и побігла назад до себе, згадавші про дочку. Коли вон прібігла Софі Не було у ліжечку. Вона почал її гукаті, обдівілася весь будинок, но її ніде Не було. З розпачу Белла не знала, Що робіті. Вона вібігла подивитися на вулиці, та Тільки Було чути тихий подув вітру. Мати набрала номер міліції, та міліція сказала, Що відкріють праворуч через тиждень. Вона Швидко відкріла лист, Що знайшла у домі Лілі.
  Дорога Белло!
  Я знаю де Софі. Як бі ти пішла до мене з Софі
  Вас знайшлі и вбили двох. Альо Софі жива.
  Напиши Заповіт та Виберіть опікуна, тільки тоді я
  прийду до тебе. Я тобі благаю НЕ дзвони у
  міліцію. Це все Марні. І шукати Софі теж.
  Лілі мерею
 Белла мала Надію, Що Лілі жива. Та вон склала Заповіт, но НЕ знайшла опікуна. Усі її Забуль. На столі лежала газета. На першій шпальті Було фото подружжя, там писалося про ті, Що смороду НЕ можут мати ДІТЕЙ, та шукають когось на всіновлення. Це Було подружжя Рейбергів. Під фото БУВ номер телефону. Белла подзвоніла до них и все узгоділа. Вона карбування коли наступити ніч и вісь Нарешті на небі сяяв один місяць. Белла лягла спати. Її розбудить годинник, Який останнім разом Працював Лише на день народження Софі. Перед нею стояла вже Лілі. Вона Була на пів прозора. Беллі стало моторошно, адже но Ніколи не бачила прівідів.
- Не бійся. - Сказавши привид.
- Добре!
- Йди до Евіла! Софі у нього.
- О Господи! А як ти померла? Мені сказали, Що це Була страшна ніч.
- Так, Це Була страшна ніч. Вісь чому я не погода жити з вами тоді б Було не Одне Вбивство, а три. Прийшла чорна постать. Вона не мала ніг, очі світіліся червоним світлом и тут мовіло: «ДЕРБІ!». Я побачим золотисто Світло і вмерла. Це БУВ Евіл Стенджрей. ВІН ставши могутнім чорним Чаклун. Напиши листа Софі и не забудь віддаті кришталеву кулю. Коли вон дізнається, Що чаклунко має буті якесь пояснення. А опікуні цього не пояснює. І зваріш окріп у нього кинеш Щось Чого торкає Софі и зваріш лист. Його НЕ зможите відкріті и зніщіті Ніхто. А коли Софі дізнається, Що чаклунко воно відкріється Саме. Тепер вон жітіме у сім'ї Рейбергів. Адже ти віддасі Своє життя за Софі. Це буде шосту нещастя. Вібач, но мені треба йти.
- Стривай, а Що за птах БУВ у парку?
- У парку БУВ магічній птах, Який появляється Дуже рідко.
І Лілі зниклого. Белла Мітта побігла до Евіла. Як вон опинилось у Евіла НЕ пам'ятає, адже бігла Зі сльозами на очах. Там вон Вже побачим Софі и чарівній І не прорівній клітці з трави.
 - Я тобі вб'ю! Альо тоді Софі жітіме!
І вісь промайнулі ОСТАННІ слова Беллі:
 - Гаразд!
 - ДЕРБІ!
Тіло Беллі впало на землю.
- Регард!
 І Беллі Тіло и Софі опинилось у домі. Софі плакала и тримай маму за руку, з надією, Що її дорога мама зараз прокінеться. Так закінчіла Своє життя Белла Розен.

Глава 4
Пятое и шестое несчастья
 На следующий день Белла ушла к Лили спросить, что с ней случилось.
Но она нашла ответ. Было много автомобилей и журналистов. Было тяжело прорваться сквозь толпу, совпавший посмотреть на, то что происходило. Белла и Софи со страхом открыли входную дверь и зашли в дом. Она с испугом посмотрела на мертвое тело Лили. По бледным щекам Беллы текли слезы. Малышня посмотрела на свою маму и тоже заплакала. Софи хоть и была маленькая и понимала каждую деталь. К ней подошел милиционер. И Белла поняла, что это Наступила пятая несчастье.
- Здравствуйте! - Сказал милиционер.
- Чем оно для вас хорошо? - Говорила шокирована Белла.
- Ничем. Это была ужасная ночь. То творилось не просто. И никто о том что происходило не может догадаться. Милиция в заблуждении.
- Да! Оставьте меня! - Закричала мать.
Белла не заметила как прошел день. Как она очутилась в своем доме не помнит. За окном было уже темно. Она положила спать Софи и сама пошла спать.
 Белла говорила с Лили. Она сказала:
- Немедленно иди в мой дом. И найди дощинка, которая скрипит!
Сон прервался. Белла забыв о Софи побежала в дом Лили. Она бежала по жутким улицам Вишеду. Фонари уже не просвещали улице. Она добежала до дома, открыла дверь. И немедленно начал ходить, ища нужную дощинку. Вот то заскрипело. Белла стала вырывать доску с пола. Там было письмо и Хрустальна шар. Она быстро взяла все и побежала обратно к себе, вспомнив о дочери. Когда она прибежала Софи не было в кроватке. Она начала ее звать, обдивилася весь дом, но ее нигде не было. С отчаяния Белла не знала, что делать. Она выбежала посмотреть на улицу, и только слышно тихое дуновение ветра. Мать набрала номер милиции, и милиция сказала, что откроют дело через неделю. Она быстро открыла письмо, что нашла в доме Лили.
  Дорога Белло!
  Я знаю где Софи. Как бы ты пошла ко мне с Софи
  Вас нашли и убили двух. Но Софи жива.
  Напиши завещание и выбери опекуна, только тогда я
  приду к тебе. Я тебя умоляю не звони в
  милицию. Это все бесполезно. И искать Софи тоже.
  Лили Мере
 Белла надеялась, что Лили жива. И составила завещание, но не нашла опекуна. Все ее забыли. На столе лежала газета. На первой полосе было фото супруги, там писалось о том, что они не могут иметь детей, и ищут кого на усыновление. Это были супруги Рейбергив. Под фото был номер телефона. Белла позвонила к ним и все согласовала. Она ждала когда наступит ночь и вот наконец на небе сиял месяц. Белла легла спать. Ее разбудил часы, которые последний раз работал только на день рождения Софи. Перед ней стояла уже Лили. Она была на пол прозрачная. Белле стало жутко, ведь еще никогда не видела призраков.
- Не бойся. - Сказал призрак.
- Хорошо!
- Иди к Евила! Софи у него.
- О Господи! А как ты умерла? Мне сказали, что это была страшная ночь.
- Да, это была страшная ночь. Вот почему я не согласилась жить с вами тогда бы было не одно убийство, а три. Пришла черная фигура. Она не имела ног, глаза светились красным светом и тут сказала: «ДЕРБИ!». Я увидела золотистый свет и умерла. Это был Евил Стенджрей. Он стал могущественным черным колдуном. Напиши письмо Софи и не забудь отдать хрустальные шар. Когда она узнает, что колдунья должно быть какое объяснение. А опекуны этого не объяснят. И сваришь кипяток у него бросишь то чего касалась Софи и сваришь письмо. Его не сможет открыть и уничтожить никто. А когда Софи узнает, что колдунья оно откроется именно. Теперь она будет жить в семье Рейбергив. Ведь ты отдашь свою жизнь за Софи. Это будет шестой несчастье. Извини, но мне надо идти.
- Погоди, а что за птица был в парке?
- В парке был магический птица, которая появляется очень редко.
И Лили исчезла. Белла мгновенно побежала к Евила. Как она оказалась в Евила не помнит, ведь бежала со слезами на глазах. Там она уже увидела Софи и очаровательной и не прорывной клетке из травы.
 - Я тебя убью! Но тогда Софи жить!
И вот пролетели последние слова Беллы:
 - Хорошо!
 - ДЕРБИ!
Тело Беллы упало на землю.
- Регард!
 И Беллы тело и Софи оказались в доме. Софи плакала и держала маму за руку, в надежде, что ее дорогая мама сейчас проснется. Так закончила свою жизнь Белла Розен.