-= Клуб начинающих писателей и художников =-

Іди і молися. Покинь отчий дім.
Засмикни фіранки, прикрий тихо двері.
Назад не дивися, бо сенсу у тім?
Покинь все цим ранком. Не вернись до вечері.

Покинь і батьків, і дружину, й дітей
І пса, і роботу, і сонну коханку.
Іди крізь віки. Іди від людей.
Іди і молися. Покинь все цим ранком.

Іди через тундру, тайґу, за Байкал,
За Альпи, Сибірь, за саму Антарктиду.
Крізь води Венеції на карнавал,
В Іспанію на скотобійну кориду.

Іди крізь гріховність церковних дзвіниць,
Співаючих мертвим, живим, коматозним.
Іди крізь титанові ґрати в'язниць,
Крізь вбивства й насилля в бетоні проросле.

Кістками загиблих свій шлях проклади.
Пройди крізь війну та святі геноциди.
Крізь цвинтарі, запліснявілі хрести,
Крізь хати трухляві, розбиті корита.

Іди і молися. Вже скоро кінець.
Впади, відпочинь біля райських порогів,
А потім здіймайся і йди навпростець
Крізь ангелів, демонів, Чорта та Бога.

А після Диявола й Бога - у дім.
Відчинять тобою зачинені двері.
Це замкнуте коло. Полон п'яти стін.
І знов до сім'ї, до дітей, до вечері.