-= Клуб начинающих писателей и художников =-

Цигарки-ліхтарі знов мерехтять в долонях, 
Годинник на стіні відстукує життя, 
Вбиває час. Вбиває нас, чекає каяття. 
Та ти не слухай, підійди до підвіконня, 
Налий вина та пий до дна, та пий до забуття, 
Та пий до болю в скронях. 

Смакуй вино та говори, хай місяць сяє, 
Зільється світло з блескітом твоїх очей. 
Лиш не мовчи, розповідай про кожну із речей. 
А за вікном все ті ж людсько-собачі зграї 
Блукають в темряві, шукають м'яса та костей. 
Та не дивися, пий до краю. 

Ми не загублені, не можемо у світі 
Згубитися. Бо нам нема куди іти. 
Ми діти, так... Ми - два непізнані світи, 
Романтики... Не в тому живемо столітті. 
Смак тіла, смак вина чи зможем ми навіки зберегти 
У пам'яті та в серця оксамиті?
Або хоча-б на мить...